Договір комерційної концесії: що діє у 2026 році

Договір комерційної концесії — це українська юридична форма франшизи. Його регулює глава 76 Цивільного кодексу України (статті 1115–1129): правоволоділець за плату надає користувачеві право користуватися комплексом своїх прав (марка, досвід, ділова репутація, комерційна таємниця) відповідно до своїх вимог. Договір укладають письмово, державна реєстрація з 2015 року не потрібна, а Господарський кодекс, на який досі посилаються старі статті, втратив чинність з 28.08.2025.

Цей текст написаний для власника бізнесу, який готує франшизу і йде до юриста. Він пояснює, що каже закон, і які бізнес-рішення треба прийняти до першої зустрічі. Юридичну консультацію він не замінює: договір під вашу ситуацію готує юрист.

Що змінилося у 2015 і 2025 роках

2015: реєстрацію скасовано. Закон № 191-VIII від 12.02.2015 («дерегуляція») виключив з назви статті 1118 ЦК слова «та його державна реєстрація», а з самої статті — частини 2–4 про порядок реєстрації. Тим самим законом виключено пункт 1 частини 2 статті 1120, абзац другий частини 1 статті 1125 і частину 2 статті 1126. Якщо стаття в інтернеті розповідає, де реєструвати договір концесії, вона описує право до 2015 року.

2025: Господарський кодекс утратив чинність. Пункт 3 статті 17 Закону № 4196-IX від 09.01.2025 визнав Господарський кодекс таким, що втратив чинність з дня введення цього закону в дію; картка ГКУ на zakon.rada.gov.ua фіксує втрату чинності від 28.08.2025. Глава ГКУ про комерційну концесію більше не діє, тож посилання на неї в договорах і шаблонах треба прибрати. Той самий закон доповнив частину 3 статті 1122 ЦК словами «є нікчемною».

Основні положення глави 76

Умови, які закон забороняє

Частина 2 статті 1122: нікчемна умова, за якою правоволоділець визначає ціну товару чи послуги або встановлює її верхню чи нижню межу. Якщо мережі потрібна єдина цінова політика, механізм обговорюють з юристом з урахуванням і цієї норми, і конкурентного законодавства.

Частина 3 статті 1122: нікчемна умова, яка дозволяє користувачу продавати тільки певній категорії покупців або тільки покупцям з визначеної в договорі території. Ексклюзивність можна будувати з іншого боку: правоволоділець зобовʼязується не надавати аналогічні права іншим на території користувача і не працювати там сам (ч. 1 п. 1).

Що договір може містити законно (ч. 1 ст. 1122):

1. ексклюзивну територію для користувача;
2. неконкуренцію користувача з правоволодільцем на цій території;
3. заборону отримувати аналогічні права від конкурентів правоволодільця;
4. погодження з правоволодільцем місця розташування точки і її оформлення.

Що франчайзер вирішує до зустрічі з юристом

Юрист оформлює рішення. Якщо їх немає, він або питає, або вписує шаблонні формулювання. Список, з яким ми готуємо клієнта:

• Предмет. Які саме марки (номери свідоцтв чи заявок), який досвід і які документи передаються. Перелік документів — у статті склад франчайзингового пакета.
• Територія. Місто, район або радіус; ексклюзивна чи ні.
• Строк. Визначений або безстроковий. Для безстрокового діє правило шести місяців повідомлення, для строкового — право користувача, який належно виконував обовʼязки, укласти договір на новий строк на тих самих умовах (ст. 1124).
• Платежі. Паушальний внесок, роялті, маркетинговий фонд, порядок звітності і перевірки виручки. Як їх рахувати — у статті паушальний внесок і роялті.
• Стандарти. Посилання на операційний мануал як додаток, порядок його оновлення і доведення змін до франчайзі.
• Навчання і підтримка. Що входить за замовчуванням (ст. 1120 ч. 2), що оплачується окремо.
• Контроль якості. Аудити точки, таємний покупець, наслідки порушень.
• Субконцесія. Чи може франчайзі відкривати точки через третіх осіб.
• Припинення. Підстави для одностороннього розірвання, що відбувається з вивіскою, базою клієнтів і рештками товару.

Торговельна марка і ліцензія

Договір концесії передає право користування маркою, тож марка має бути зареєстрована або заявлена. Закон про знаки вимагає, щоб ліцензійний договір містив способи використання, територію, строк і умову, що якість товарів і послуг не нижча за якість власника свідоцтва, з контролем з його боку (ст. 16 п. 8). Договір дійсний, якщо укладений письмово і підписаний сторонами. Сторона має право проінформувати третіх осіб про видачу ліцензії через публікацію в Бюлетені НОІВ з внесенням до Реєстру, за це сплачується збір (ст. 16 п. 9).

Ризик, про який варто памʼятати: якщо право на марку припинилося без заміни аналогічним правом, договір комерційної концесії припиняється (ст. 1126 ч. 3). Тому продовження свідоцтва — завдання, яке хтось у компанії франчайзера має тримати в календарі.

Типові помилки в договорах

• Посилання на статті Господарського кодексу після 28.08.2025.
• Пункт про обовʼязкові ціни для франчайзі.
• Предмет описаний словами «франшиза бренду» без переліку прав і документів.
• Мануал не згаданий як додаток, і франчайзер не може посилатися на стандарти при порушеннях.
• Роялті прив'язане до виручки, але порядок звітності й перевірки виручки не описаний.

Якщо франшиза виходить за кордон

Для франчайзі в Канаді чи ЄС діє право іншої країни, де можуть бути окремі вимоги до розкриття інформації до підписання. Про це — у статті вихід франшизи за кордон.

Часті питання

Закони і джерела

1. Цивільний кодекс України, глава 76 «Комерційна концесія», ст. 1115–1129 (редакція від 05.08.2026)
2. Закон України № 191-VIII від 12.02.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» — зміни до ст. 1118, 1120, 1125, 1126 ЦК
3. Закон України № 4196-IX від 09.01.2025 — ст. 17 п. 3 (ГКУ втратив чинність), зміни до ч. 3 ст. 1122 ЦК
4. Господарський кодекс України — втрата чинності від 28.08.2025
5. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 16 п. 8–9